На допомогу батькам

Це важливо!!!

Криерії оцінювання рівня навчальних досягнень учнів 4 класу

Додаток

до листа Міністерства освіти                 і науки України

від 28 січня  2014 № 1/ 9 - 74

Інструктивно-методичні матеріали

щодо контролю та оцінювання  навчальних досягнень

учнів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів

          Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від  21.08. 2013 №  1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти».  

У початкових класах застосовуються такі види контролю:  поточний, періодичний, тематичний, семестровий, річний; державна підсумкова атестація.

Вибір видів контролю (перевірки й оцінювання), їх зміст, послідовність, взаємозалежність, час проведення визначаються специфікою навчальних предметів.

Поточний контроль здійснюється в процесі вивчення теми з метою визначення рівня розуміння і первинного засвоєння учнями окремих елементів змісту теми, зв’язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем уроків, закріплення знань, умінь і навичок, їх актуалізації перед вивченням нового матеріалу. Результати поточної перевірки фіксуються в оцінних судженнях або в балах.

Тематична оцінка в балах виставляється  з урахуванням усіх поточних оцінок, отриманих під час вивчення теми (підтеми).

Підсумкове оцінювання за семестр здійснюється на основі результатів тематичного оцінювання з урахуванням динаміки зростання рівня навчальних досягнень учня/учениці.

Річна оцінка  виставляється на основі семестрових оцінок також з урахуванням динаміки зростання рівня навчальних досягнень учня/учениці.

Облік результатів контролю ведеться учителем у класних журналах і табелях навчальних досягнень учнів ІІ – ІV класів.

У початкових  класах застосовуються такі методи: усна перевірка (бесіда, розповідь учня); письмова перевірка (самостійні і контрольні роботи, твори, перекази, диктанти, тестові завдання тощо); практична перевірка (дослід, практична робота, навчальний проект, спостереження, робота з картами, заповнення таблиць, побудова схем, моделей тощо).

Об’єктивність і точність оцінок забезпечуються такими критеріями:

– якість знань (міцність, повнота, глибина, узагальненість, системність, дієвість);

– сформованість ключових, загально предметних і предметних компетентностей, способів навчальної діяльності (виконання за зразком, за аналогією, в нових ситуаціях);

– володіння досвідом елементарної творчої діяльності (частково-пошуковий і пошуковий рівні);

– володіння досвідом емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до інших людей, до самого себе.

На основі зазначених критеріїв виділяються інтегровані рівні навчальних досягнень учнів початкових класів. Їх загальнодидактичні характеристики такі:

початковий рівень (1–3 бали) – учень/учениця засвоїв/засвоїла знання у формі окремих фактів, елементарних уявлень, які може відтворити; володіє різними видами умінь на рівні копіювання зразка виконання способу дії; виконує самостійну роботу під безпосереднім керівництвом учителя, але допомогу не може сприйняти відразу, а потребує детального кількаразового її пояснення;

середній рівень (4–6 балів) – учень/учениця володіє знаннями у формі понять, відтворює їх зміст, ілюструє прикладами з підручника; відповідь будує у засвоєній послідовності; володіє вміннями на рівні виконання способів діяльності за зразком у подібній ситуації; самостійну роботу виконує зі значною допомогою;

достатній рівень (7–9 балів) – учень/учениця володіє поняттями, відтворює їх зміст, ілюструє не тільки відомими, а й новими прикладами, встановлює відомі внутрішньопонятійні зв’язки; вміє розпізнавати об’єкти за різними ознаками, які охоплюються засвоєними поняттями; під час відповіді може відтворити засвоєний зміст в іншій послідовності, не змінюючи логічних зв’язків; володіє вміннями на рівні застосування способу діяльності за аналогією; самостійні роботи виконує з незначною допомогою вчителя; володіє вміннями виконувати окремі етапи розв’язання проблеми і застосовує їх у співробітництві з учителем;

високий рівень (10–12 балів) – учень/учениця володіє системою понять в межах, визначених навчальними програмами, встановлює як внутрішньопонятійні, так і міжпонятійні зв’язки; вміє розпізнавати об’єкти за різними ознаками, відповідь аргументує новими прикладами; вміє застосовувати способи діяльності за аналогією і в нових ситуаціях; самостійні роботи виконує без допомоги вчителя; виконує творчі завдання.

Орієнтовні вимоги до ведення та оцінювання учнівських зошитів

 Для навчальної роботи в початкових класах використовуються зошити, що відповідають чинним в Україні стандартам, з такими видами графічної сітки:

– у дві горизонтальні лінії різної інтенсивності з похилими лініями:

– у дві горизонтальні лінії різної інтенсивності без похилих ліній

– з горизонтальними лініями;

– у клітинку з нормою лініювання 5,0 х 5,0 мм.

На кожній сторінці зошита із зовнішнього боку вертикального зрізу залишається поле завширшки 2 см, відмежоване вертикальною лінією червоного кольору.

У 2-4-х класах для навчальних класних і домашніх завдань з ук­раїнської та інших мов, математики рекомендується вести по два зошити (для періодичної заміни їх під час перевірки вчителем).

Для контрольних робіт з мов і математики використовується окре­мий зошит, у якому учні виконують також роботу над помилками.

За потреби можна також використовувати зошити з друкованою основою з інших предметів інваріантної складової, що ра­зом із підручником становлять єдиний навчальний комплект.

Кожна письмова робота, виконана учнем початкових класів в зошитах (у т. ч., в зошитах з друкованою основою), перевіряється до наступного уроку.

У 1 та 2 класах зошити підписує вчитель, у 3-4 класах – це роблять учні за зразком, написаним учителем на дошці, наприклад:

Зошит для робіт з української мови учениці  2 – А класу                                       Шепетівської ЗОШ І – ІІІ ст.  № 2                  Потієнко Ірини          Зошит для контрольних робіт з математики учня 4 – А класу Варварівської ЗОШ І ст. Васильченка Михайла

Зошит для робіт з математики учня    2 – А класу                                       Батуринського НВК «Пролісок» Варакути Георгія        Зошит для контрольних робіт з української мови учениці  4 – А класу Бахмацької ЗОШ І – ІІІ ст. № 1 Дорош Лідії

Прізвище та ім’я учня/учениці записується в родовому відмінку однини.

У кінці підпису зошита крапка не ставиться.                                                                         

У письмовій роботі з мов і математики рекомендується зазначати дату виконан­ня роботи, яка це робота (класна чи домашня), вид завдання (вправа, дик­тант, твір, переказ, задача тощо), заголовок зв’язного тексту (переказу, розповіді тощо). У кінці заголовків крапка не ставиться.

На розсуд учителя у 1, 2 та 3 класах вид завдання можна не зазначати з метою економії часу на уроці.

Дату та назву роботи учні записують, починаючи з 2 класу початкової школи. Наприклад:

14 жовтня Класна робота Вправа 57

17 березня Домашня робота Задача 187

У 4 класі дату вико­нання роботи з мови записують словами, з математики – на розсуд учи­теля.

Дев’ятнадцяте квітня

Класна робота

Словниковий диктант

У зошитах для контрольних робіт учні пи­шуть дату, вид завдання і заголовок тексту. Наприклад:

10 грудня Диктант Пташки взимку

17 березня Математичний диктант

У 1-4 класах рекомендується використовувати для письма кулькові ручку з пастою синього або фіолетового  кольору, а для креслення – олівець.

Під час виконання письмової роботи учням рекомендується дотримуватися однакових інтервалів між словами, дописувати кожен рядок до кінця, орієнтуючись на прави­ла переносу і не виходячи за межі рядка, дотримуватися абзаців.

Якщо потрібно виправити помилку, учень має закреслити неправиль­но написану літеру чи цифру навскіс (справа наліво) і замість неї зверху написати потрібну літеру чи цифру. Якщо треба замінити слово, словоспо­лучення, речення або числовий вираз, то його слід закреслити тонкою горизонтальною лінією, а не брати в дуж­ки, оскільки дужки є пунктуаційним знаком, і далі записати правильно.

Виправлення (закреслення та поновлення) написаного треба робити ручкою, а не олівцем.

Учні мають бережливо використовувати зошит: не починати новий, доки не списано попередній; користуватися обгортками; не бруднити сторінок; не виривати аркушів.

Заміна зошитів блокнотами або окремими аркушами паперу не рекомендується.

Усі записи в зошиті вчитель здійснює каліграфічно і грамотно.

Ведення робочих зошитів з мов та математики оцінюється щомісяця протягом кожного семестру.

При цьому рекомендується брати до уваги:

- у зошитах з мов: каліграфію, грамотність, культуру оформлення письмових робіт і наявність робіт над помилками. За кожний параметр виставляється від 1 до 3 балів;

- у зошитах з математики: охайність зошита та культуру оформлення робіт (дата, назва та вид роботи, розміщення завдань на сторінці, охайність креслень і виправлень, робота над помилками тощо). За мовні помилки оцінка не знижується. Також не впливають на цю оцінку математичні помилки – вони враховуються під час перевірки кожної письмової роботи. 

Оцінку за ведення зошитів заносять до класного журналу і враховують як поточну.

.

При оцінюванні диктантів доцільно брати до уваги грамотність, каліграфію (правильність написання букв та їх з’єднань) і культуру оформлення  письмової роботи: від оцінки за грамотність рекомендуємо віднімати 1-2 бали за помилки в написанні букв і їх з’єднань та недотримання культури оформлення письмової роботи.

Оцінювання грамотності рекомендуємо здійснювати за такими вимогами:

– орфографічні і пунктуаційні помилки вважаються рівноцінними;

– помилка в одному й тому самому слові, яке повторюється в диктанті кілька разів, вважається однією помилкою; помилки на одне правило, але в різних словах вважаються різними помилками;

– негрубими вважаються такі помилки: повторення тієї самої букви в слові; недописування букви в кінці слова (не за правилом); двічі підряд написане те саме слово в реченні. Дві негрубі прирівнюються до однієї грубої помилки;

– два охайні виправлення (неправильне написання на правильне) прирівнюються до однієї помилки;

– орфографічні та пунктуаційні помилки на невивчені правила виправляються, але не враховуються (якщо відповідні слова не були виписані на дошку під час диктанту, а розділові знаки не диктувалися вчителем).

Норми оцінювання:        

Рівень навчальних досягнень учня/учениці	Бали	Кількість помилок
Початковий	1	9 і більше
	2	8
	3	7
Середній	4	6
	5	5
	6	4
Достатній	7	3
	8	2
	9	1
Високий	10	1 негруба помилка або 2-3 виправлення
	11	1 виправлення
	12	––

ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ

українська, інша мова навчання

 4 класи

Об’єктами перевірки й оцінювання з літературного читання                           є складники читацької компетентності:

• навичка читання вголос і мовчки;

• розуміння прочитаного;

• уміння виразно читати;

• досвід читацької діяльності учнів (елементарна обізнаність з колом дитячого читання, практичне засвоєння літературознавчих понять, уміння працювати з текстами різних жанрів, уміння переказувати зміст прочитаного твору (3-4 класи), уміння самостійно працювати з дитячою книжкою, довідковою літературою).

Контроль навчальних досягнень учнів рекомендуємо здійснювати шляхом таких видів контролю: поточного, семестрового, державної підсумкової атестації.

Основною формою поточного контролю є фронтальне та індивідуальне усне опитування.

Семестровий контроль рекомендуємо проводити так:

у 2–4 класах наприкінці семестрів здійснюється контроль техніки читання вголос;

у 3 класі наприкінці І семестру у формі письмової самостійної роботи під керівництвом учителя. Така робота проводиться з навчальною метою і не оцінюється в балах;

у 3 класі наприкінці ІІ семестру і у 4 класі наприкінці І семестру у формі письмової контрольної роботи, яка оцінюються в балах.

Основною метою проведення письмових самостійних і контрольних робіт є перевірка розуміння учнями змісту прочитаного.

Водночас наголошуємо, що оцінка за семестр виставляється з урахуванням тематичних оцінок.

Читання вголос

Перевірку розвитку навички читання вголос у 2-4 класах рекомендуємо здійснювати індивідуально у процесі поточного і семестрового контролю. Контроль навички читання вголос здійснює вчитель.

Перевіряються всі якості навички читання вголос (правильність, спосіб, розуміння, виразність, темп).

Читання вголос забезпечується складнішим психофізіологічним механізмом, ніж читання мовчки. У ньому, крім зорового, активно діють мовленнєворуховий, слуховий канали, які мають вплив на повноту сприймання, запам’ятовування, засвоєння змісту прочитаного.

З огляду на це, не рекомендується здійснювати семестровий контроль розуміння прочитаного вголос на незнайомих текстах.

Перевірку розуміння учнями прочитаного вголос рекомендується здійснювати у процесі поточного оцінювання протягом року.

Контроль техніки читання вголос (правильність, спосіб, темп) проводиться індивідуально. Залежно від кількості учнів у класі – протягом             2-х останніх тижнів або одного передостаннього тижня  І-го і ІІ-го семестрів.

Для читання учневі пропонують незнайомий художній, науково-художній текст, який у кожній віковій групі відрізняється обсягом, складністю змісту, мовою, побудовою речень, шрифтом і т. ін. З метою забезпечення рівних умов перевірки учитель обирає для читання один і той самий текст.

Підсумковий бал за навичку читання вголос виводиться з урахуванням техніки читання та розуміння змісту прочитаного.

Розвиток уміння читати виразно радимо перевіряти окремо у процесі поточного контролю лише після попередньої підготовки учнів.

Особливої уваги потребують діти, які мають певні психофізіологічні особливості: природну повільність, заїкання, поганий зір. Під час оцінювання це не є підставою для зниження бальної оцінки. Контроль за якістю читання у таких дітей здійснюється під час поточного опитування.

Показники темпу читання вголос

Клас	І семестр	ІІ семестр
2	35-45 сл/хв	50-60 сл/хв
3	65-70 сл/хв	75-80 сл/хв
4	80-85 сл/хв	90-95 сл/хв

Менший і більший числові показники для кожного класу є нормативними. Вони відповідають критеріям найвищого рівня, якщо учень повноцінно оволодів іншими якостями читання, співвідносними з цим рівнем.

Читання мовчки

Рівень розвитку навички читання мовчки (технічної і смислової її сторін) у 3-4 класах рекомендуємо перевіряти й оцінювати (починаючи з 3 класу, ІІ семестру) під час поточного і семестрового контролю.

Враховуються такі характеристики цього виду читання: спосіб (наявність чи відсутність артикуляції – зовнішніх мовленнєвих рухів), розуміння змісту прочитаного, темп читання.

Контроль технічної сторони навички читання мовчки (спосіб, темп) вчитель може здійснювати під час проведення семестрових письмових (самостійної і контрольних) робіт за такою методикою.

Спочатку на матеріалі текстів вчитель перевіряє технічну сторону читання. Для цього пропонує учням взяти в руки олівці. За вказівкою вчителя: «Почали читати!» – школярі заглиблюються в читання. Через 2 хвилини вчитель говорить: «Зупинились!». Кожний із учнів ставить олівцем крапку над словом, на якому він зупинився. Далі учні дочитують (перечитують) текст і виконують запропоновані завдання.

У процесі перевірки вчитель встановлює кількість прочитаних слів кожним учнем (ученицею) за 2 хвилини, яку ділить на 2, і отримує кількість слів, прочитаних за 1 хвилину.

Учням, у яких темп і спосіб читання не відповідають нормативним показникам, радимо знижувати оцінку на 1 бал за кожний показник.

Показники темпу читання мовчки

Клас	І семестр	ІІ семестр
3	85-100 сл/хв	95-110 сл/хв
4	110-130 сл/хв	130-150 сл/хв і більше

Читання мовчки  у 3 та 4 класах оцінюється за такими вимогами (відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від  21.08. 2013 №  1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти»):

Рівень навчальних досягнень учнів	Бали	Характеристика навчальних досягнень учня (учениці)
Початковий	1	Учень/учениця розуміє зміст окремих речень у тексті. читає напівголосно у темпі, суттєво нижчому від меншого нормативного показника (10 і більше слів)
	2	Учень/учениця розуміє окремі події у змісті твору. Читає пошепки, у темпі, суттєво нижчому від меншого нормативного показника (8 і більше слів)
	3	Учень/учениця спроможний(-на) відповісти лише на запитання, що стосуються окремих фрагментів змісту твору. Утруднюється пояснити, як пов'язані між собою події у тексті. читає з вираженими ознаками беззвучної артикуляції у темпі, нижчому від меншого нормативного показника (7 і більше слів)
Середній	4	Учень/учениця правильно відповідає на окремі запитання, пов'язані з розумінням фактичного змісту твору. читає з ознаками беззвучної артикуляції у темпі, нижчому від меншого нормативного показника (на 5-6 слів)
	5	Характер відповідей учня/учениці на запитання свідчать про неповне розуміння фактичного змісту твору. Під час читання часто виникають зовнішні мовленнєві рухи. Темп читання є дещо нижчим від меншого нормативного показника (3-4 слова)
	6	Рівень усвідомлення фактичного змісту нескладного тексту є загалом досягнутим. Учень/учениця читає у темпі наближеному до нормативного. Періодично виникають зовнішні мовленнєві рухи під час читання багатоскладових та важких для розуміння слів
Достатній	7	Учень/учениця виявляє достатнє розуміння фактичного змісту тексту. Виконуючи завдання, припускається помилок, пов'язаних з розумінням основної думки твору, розумінням значення окремих слів, висловів, у т. ч. вжитих у переносному значенні. Спосіб і темп читання відповідають нормативним показникам
	8	Учень/учениця усвідомлює фактичний зміст тексту, але неповно розуміє його основний смисл. Виконуючи завдання, припускається помилок, пов’язаних з розумінням основної думки твору, встановленням причинно-наслідкових зв’язків. Спосіб і темп і читання свідчать про належний рівень сформованості цього виду читання
	9	Учень/учениця виявляє здатність самостійно усвідомлювати фактичний зміст твору, основний смисл – з незначною допомогою вчителя. Припускається окремих неточностей у відповідях на запитання щодо розуміння висловів, ужитих у переносному значенні. Спосіб читання учнів є достатньо сформованим, темп читання дещо перевищує нормативні показники
Високий	10	Учень/учениця у повному обсязі усвідомлює фактичний зміст, основний смисл твору. Мають місце поодинокі випадки неточного розуміння підтексту. Темп читання суттєво перевищує нормативні показники читання вголос
	11	Учень/учениця у повному обсязі поглиблено, усвідомлює фактичний зміст та основний смисл різних за ступенем складності творів. Іноді припускається неточностей щодо розуміння підтексту. Спосіб читання відповідає критеріям цього виду читання, а темп значно перевищує нормативні показники
	12	Учень/учениця у повному обсязі поглиблено розуміє зміст та основний смисл різних за складністю окреслених навчальною програмою текстів; правильно відповідає на всі запитання за змістом прочитаного Темп читання зазвичай у 1,5-2 рази перевищує нормативні показники читання вголос. Спосіб читання відповідає критеріям цього виду читання

Вимоги до оцінювання досвіду читацької діяльності учнів у 3-4 класах (відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від  21.08. 2013 №  1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти»)

Рівень навчальних досягнень учнів	Бали	Характеристика навчальних досягнень учня (учениці)
Початковий	1	Учень/учениця переказує фактичний зміст твору з опорою на поданий зразок плану окремими, не повʼязаними між собою реченнями. Припускається численних мовних, мовленнєвих, орфоепічних помилок. Частково розуміє значення більшості слів, словосполучень у тексті
	2	Учень/учениця відтворює на основі поданого зразка плану окремі, не пов’язані між собою фрагменти змісту твору. Припускається численних мовних і мовленнєвих помилок
	3	Учень/учениця переказує на основі поданого зразка плану менше половини змісту тексту. Його переказ характеризується непослідовністю, пропуском фрагментів, важливих для цілісного розуміння змісту, наявністю багатьох орфоепічних і мовленнєвих помилок
Середній	4	Учень/учениця недостатньо зв’язно відтворює з опорою на поданий зразок плану більшу частину фактичного змісту тексту. Порушує послідовність викладу, припускаючись мовних і мовленнєвих помилок. З допомогою вчителя може назвати 1-2 твори, що вивчались не вказуючи їх авторської приналежності
	5	Учень/учениця зв'язно, але недостатньо повно, відтворює фактичний зміст твору з опорою на поданий зразок плану. Почасти порушує послідовність викладу. Припускається мовних і мовленнєвих помилок. З допомогою вчителя розрізняє окремі літературні жанри (казка, вірш), окремі структурні елементи дитячої книжки; наводить приклади 2-3 вивчених творів, утруднюючись у визначенні їх авторської приналежності; висловлює (без аргументації) найпростіші оцінювальні судження щодо поведінки, вчинків персонажів («хороший», «поганий»)
	6	Учень/учениця переказує зміст твору зв’язно, загалом повно, послідовно, хоч не завжди розрізняє основну й другорядну інформацію. Виявляє нестійкі уміння виділяти смислові частини тексту, складати план твору, визначати його тему. Почасти припускається мовних і мовленнєвих помилок. 3 частковою допомогою вчителя висловлює (без аргументації) своє ставлення до подій, вчинків персонажів, користуючись елементарною оцінювальною лексикою; практично розрізняє казку, вірш, оповідання; Наводить кілька прикладів літературних творів, що вивчались, окремі з них – за авторською приналежністю. З допомогою вчителя усвідомлює в тексті роль окремих яскравих, образних висловів. Виконує завдання на словесне малювання, придумування творів за аналогією з прочитаним, вміє читати за ролями. Практично розрізняє структурні елементи дитячої книжки (неповно); виявляє нестійкі уміння знаходити їх у конкретних книжках; пояснювати призначення; недостатньо володіє способами пошуку навчально-пізнавальної інформації у виданнях довідкового характеру
остатній	7	Учень/учениця відтворює зміст твору (з урахуванням виду переказу) зв’язно, достатньо повно, послідовно, з елементами аргументації поведінки, вчинків персонажів. Припускається окремих мовних та мовленнєвих помилок. З незначною допомогою вчителя складає план, визначає тему твору; практично розрізняє програмові твори за жанровими ознаками; правильно наводить приклади 3-4 вивчених творів та їх авторів. Знаходить у тексті засоби художньої виразності, хоч і неповно розуміє їх функції у творі. Розрізняє структурні елементи дитячої книжки, іноді припускається неточностей, визначаючи їх у конкретних книжках. Виявляє нестійкі уміння здійснювати пошук навчально-пізнавальної інформації у довідкових виданнях
	8	Учень/учениця загалом самостійно, зв'язно, логічно, послідовно переказує (з урахуванням виду переказу) зміст твору, формулює його тему, складає план; висловлює та частково аргументує власне ставлення до подій, вчинків персонажів, спираючись на текстовий матеріал. Використовує у мовленні авторські засоби художньої виразності, почасти невдало замінюючи їх власними. Є поодинокі мовленнєві помилки. Вміє за перерахованими вчителем ознаками визначити жанр твору та навести 1-2 приклади. Правильно наводить 4-5 прикладів творів, що вивчались. Загалом правильно орієнтується у структурі дитячої книжки, хоч не завжди застосовує набуті знання у практичній діяльності. Потребує удосконалення уміння знаходити навчально-пізнавальну інформацію у виданнях довідкового характеру
	9	Учень/учениця самостійно, зв’язно, послідовно, повно переказує (з урахуванням виду переказу) зміст твору, вміє самостійно сформулювати його тему, скласти план. Висловлює й аргументує власне ставлення до подій, вчинків героїв, спираючись на текстовий матеріал. Загалом вдало використовує у мовленні авторські засоби художньої виразності, хоч не завжди може пояснити роль окремих з них у творі. Припускається поодиноких мовленнєвих помилок. Правильно наводить 5-6 прикладів програмових творів та їх авторів; самостійно перераховує основні жанрові ознаки творів (іноді припускається помилок). Вміє знаходити у текстах порівняння, творчо переказати текст, читати за ролями, складати за допомогою вчителя казки. Орієнтується у змісті дитячої книжки з опорою на її довідково-ілюстративний апарат. Володіє операційною стороною діяльності з пошуку потрібної книжки, навчально-пізнавальної інформації у довідкових виданнях
Високий	10	Учень/учениця самостійно, зв’язно, логічно, повно переказує (з урахуванням виду переказу) зміст твору, акцентуючи увагу на головному; правильно визначає тему твору. Висловлює та аргументує своє ставлення до подій, вчинків персонажів, використовуючи авторські засоби художньої виразності. Розуміє їх функції у творі. Орієнтується у світі дитячих книжок, може навести приклади творів за авторською, тематичною приналежністю, визначити жанр конкретного твору та обґрунтувати свій вибір. Іноді припускається неточностей у визначенні авторської приналежності та перераховуючи жанрові ознаки твору. Самостійно здійснює пошук навчально-пізнавальної інформації у довідкових виданнях
	11	Учень/учениця самостійно, зв'язно, логічно, повно переказує (з урахуванням виду переказу) зміст твору, виділяючи головне. Під час переказу замінює діалоги розповіддю. Висловлює та аргументує своє ставлення не лише до подій, а й до змісту твору загалом, вдало використовуючи авторські засоби художньої виразності під час опису подій, вчинків персонажів, опису природи та ін. Самостійно визначає тему і основну думку твору. В окремих випадках не точно розуміє підтекст (4 кл.). Орієнтується у світі дитячих книжок, розрізняє та порівнює їх за жанрово-родовими ознаками, тематичним спрямуванням, авторською приналежністю. Самостійно володіє операційною стороною пошуку навчально-пізнавальної інформації у виданнях довідкового характеру; застосовує знання, уміння й навички під час вивчення інших шкільних предметів
	12	Учень/учениця самостійно, будує розповідь, виділяючи головне та узагальнюючи зміст прочитаного. Висловлює власне ставлення до змісту твору, добираючи відповідні аргументи щодо певної позиції. Виявляє уміння використовувати під час переказу засоби художньої виразності. Самостійно орієнтується в колі дитячого читання: розрізняє, порівнює, наводить приклади книжок за жанровим, тематичним спрямуванням, авторською приналежністю. Вміє знаходити в текстах порівняння, придумувати порівняння; складати за допомогою вчителя і самостійно казки, лічилки, загадки, римовані рядки; придумувати продовження прочитаних творів. Орієнтується в структурі і змісті різних типів дитячих видань; самостійно користується різними видами бібліотечно-бібліографічної допомоги під час вибору книжок; виявляє уміння правильно формулювати свої читацькі запити; застосовує набуті знання та вміння у практичній діяльності

Семестровий бал навчальних досягнень учнів ставиться з урахуванням поточного оцінювання досвіду читацької діяльності, результатів поточного і підсумкового оцінювання навички читання вголос, якості вивчення віршів чи уривків з прозових творів напам’ять, поточного оцінювання навички читання мовчки,  результатів виконання підсумкових контрольних робіт.

Річний бал виставляється на основі підсумкових балів за семестри.

МАТЕМАТИКА

Об'єктами перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів                    з математики є складники предметної компетентності – знання, уміння та навички, здатність їх застосовувати у навчальних і життєвих ситуаціях.

Контроль навчальних досягнень учнів рекомендуємо здійснювати шляхом поточної перевірки (1–4 класи) і тематичної перевірки (2–4 класи).

Поточну перевірку рекомендуємо проводити в усній і письмовій формі систематично в межах кожної теми, визначеної навчальною програмою. Цей вид контролю передбачається учителем під час підготовки до кожного уроку і знаходить своє відображення у поурочних планах (конспектах) уроків. Поточна перевірка може здійснюватись у формі самостійної роботи — короткотривалої (10–15 хвилин) письмової роботи, яка охоплює певну частину навчального матеріалу. Поточний контроль не обов’язково проводиться фронтально; його результати не завжди відображаються у балах.

Тематичну перевірку радимо здійснювати в письмовій формі. Вона охоплює зміст теми або логічно завершеної її частини. Проводити її доцільно у вигляді контрольної роботи – комбінованої або роботи тестового характеру – 4 рази за семестр. Бажано, щоб робота містила 14 математичних операцій (арифметичних дій, визначення порядку дій, встановлення відношень, перетворення одиниць величини, логічних дій тощо) у другому класі, 16 –                 у третьому, 18 – у четвертому.

Орієнтовна тривалість виконання роботи становить у другому класі близько 30 хв., у третьому й четвертому класах – близько 35 хв.

Окремим видом тематичного контролю може бути перевірка навичок усних обчислень у межах програмових вимог. Перевірку доцільно здійснювати один раз за семестр у письмовій формі (математичний диктант, робота на картках тощо). Обсяг роботи має містити не більше 12 математичних операцій.

Перевірка навчальних досягнень учнів в усній формі

Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів в усній формі є: якість знань та умінь – правильність, повнота, глибина, дієвість, гнучкість, конкретність і узагальненість, системність, усвідомленість, міцність; культура математичного мовлення – послідовність викладу матеріалу, правильне вживання термінів, повнота у формулюванні висновків.  

Усні відповіді учнів оцінюються за такими показниками (відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від  21.08. 2013 №  1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти»): 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           

Рівень навчальних досягнень учня/учениці	Бали	Характеристика навчальних досягнень учня/учениці
Початковий	1	Учень/учениця розрізняє математичні об’єкти, подані в готовому вигляді (поняття, дії, правила, окремі геометричні форми в довкіллі); виконує найпростіші математичні операції за допомоги вчителя
	2	Учень/учениця розрізняє окремі об’єкти вивчення (математичні поняття за їх ознаками, формули); виконує найпростіші математичні операції на рівні копіювання зразка виконання
	3	Учень/учениця розрізняє об’єкти вивчення (математичні операції, моделі задач); виконує елементарні математичні операції після детального кількаразового їх пояснення вчителем
Середній	4	Учень/учениця частково відтворює засвоєну навчальну інформацію, наводить приклади за аналогією або за підказкою вчителя; розуміє математичну термінологію; розв'язує однотипні математичні операції за наданим зразком
	5	Учень/учениця відтворює засвоєну навчальну інформацію за допомоги вчителя (називає суттєві ознаки математичних об’єктів); частково використовує математичну термінологію; виконує математичні операції, але не вміє пояснити свої дії
	6	Учень/учениця відтворює навчальну інформацію у засвоєній послідовності (за допомоги вчителя формулює правила, закони й залежності, ілюструє їх прикладами); частково коментує способи виконання математичних операцій
Достатній	7	Учень/учениця виділяє суттєві ознаки математичних понять; формулює прості висновки; застосовує знання й уміння під час виконання математичних завдань за знайомим алгоритмом; частково пояснює свої дії
	8	Учень/учениця розкриває сутність математичних понять, ілюструє їх прикладами; самостійно виконує математичні операції; детально пояснює свої дії
	9	Учень/учениця усвідомлено відтворює навчальний зміст, ілюструє відповіді прикладами з реального життя; виконує завдання, які потребують значної самостійності; виправляє помилки, на які вказує вчитель
Високий	10	Учень/учениця вільно володіє програмовим матеріалом, встановлює міжпонятійні зв’язки, комбінує елементи навчальної інформації і способи діяльності для одержання іншого шляху виконання завдання; аналізує та обґрунтовує способи виконання математичних операцій; знаходить і виправляє власні помилки
	11	Учень/учениця демонструє гнучкі знання; описує варіативні ситуації, в яких можна застосовувати певне знання чи вміння; будує алгоритми виконання математичних завдань; застосовує елементи пошукової діяльності; володіє навичками самоконтролю
	12	Учень/учениця виявляє системність знань і способів математичної діяльності, використовує набутий досвід у змінених навчальних умовах і життєвих ситуаціях; демонструє нестандартний підхід до розв'язування навчальних і практично зорієнтованих задач; об’єктивно оцінює свою роботу

Критеріями оцінювання письмових робіт є правильність і обсяг виконаної роботи.

Під час перевірки слід розрізняти грубі й негрубі помилки. Дві негрубі помилки рекомендуємо прирівнювати до однієї грубої.

До грубих помилок належать:

-   неправильне обчислення у завданні, мета якого – перевірка обчислювальних умінь і навичок;

-   неправильне розв'язання задачі (пропуск дії, неправильний добір дії, зайва дія);

-   незнання або неправильне застосування властивостей, правил, алгоритмів, залежностей;

-   невідповідність виконаних вимірювань та геометричних побудов умові завдання.

Негрубими помилками є:

-   неправильно виконане обчислення у випадку, коли метою завдання не передбачена перевірка обчислювальних умінь і навичок;

-   відсутність пояснювального тексту, відповіді завдання, назви величин або невідповідність їх виконаним діям та отриманим результатам;

-   не доведене до логічного кінця перетворення величин;

-   неправильне за стилістикою формулювання запитання чи відповіді задачі;

-   неправильне списування даних завдання за умови правильного його виконання;

-   помилки у записах математичних термінів, символів, позначеннях геометричних фігур.

Якщо учень (учениця) самостійно знаходить і охайно виправляє допущену помилку, то  це не вважається недоліком роботи.

Письмові роботи оцінюються за такими показниками (відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від  21.08. 2013 №  1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти»):

Рівень навчальних досягнень учня/учениці	Бали	Характеристика навчальних досягнень учня/учениці
Початковий	1	Робота виконувалась, але допущено 9 і більше грубих помилок
	2	Правильно виконано менше 1/3 роботи або в роботі допущено 8 грубих помилок
	3	Правильно виконано 1/3 роботи або в роботі допущено 7 грубих помилок
Середній	4	Правильно виконано 2/5 роботи або в роботі допущено 6 грубих помилок
	5	Правильно виконано половину роботи або виконано роботу в повному обсязі й допущено 5 грубих помилок
	6	Правильно виконано 3/5 роботи або виконано роботу в повному обсязі й допущено 4 грубі помилки
Достатній	7	Правильно виконано 2/3 роботи або виконано роботу в повному обсязі й допущено 3 грубі помилки
	8	Правильно виконано 3/4 роботи або виконано роботу в повному обсязі й допущено 2 грубі помилки
	9	Робота виконана в повному обсязі, але допущено 1 грубу й 1 негрубу помилку
Високий	10	Робота виконана в повному обсязі, але допущено 1 негрубу помилку
	11	Робота виконана правильно в повному обсязі окрім завдання підвищеної складності або творчого
	12	Робота виконана правильно в повному обсязі, в тому числі завдання підвищеної складності або творчого

Оцінювання контрольної роботи тестового характеру рекомендуємо здійснювати таким чином: якщо завданням перевіряється одна математична операція, то за кожну правильну відповідь виставляється 1 бал, за неправильну відповідь або невиконане завдання – 0; якщо перевіряється дві та більше математичні операції, за кожну виконану правильно виставляється по 1 балу. Водночас, якщо в складеній сюжетній задачі правильно виконано деякі дії, але правильного розв’язку задачі не одержано, то ставиться 1 бал. Всі бали додаються й одержаний загальний бал переводиться в оцінку за шкалою.

Шкала переведення тестового балу в оцінку

Оцінка	«1»	«2»	«3»	«4»	«5»	«6»	«7»	«8»	«9»	«10»	«11»	«12»
Загальний бал	1	2	3	4	5-6	7	8-9	10	11	12	13	14
Загальний бал	1	2	3	4-5	6-7	8	9-10	11-12	13	14	15	16
Загальний бал	1	2	3-4	5-6	7-8	9	10-11	12-13	14-15	16	17	18

ПРИРОДОЗНАВСТВО (НАВКОЛИШНІЙ СВІТ)

Об'єктами контролю  у процесі навчання природознавства є складники предметної природознавчої компетентності:

- знання (у формі фактів, уявлень, понять) про предмети і явища природи, їх взаємозв'язки і залежності між ними;

- уміння виконувати різні види навчально-пізнавальних дій щодо об'єктів природи та інформації про них;

- уміння застосовувати спеціальні методи пізнання об'єктів природи (дослід, практичну роботу, спостереження);

- уміння виконувати практичні дії з об'єктами природи;

- уміння оцінювати об'єкти природи, а також власну поведінку та інших людей серед природи;

- уміння застосовувати набуті знання й навички у своєму повсякденному житті;

- уміння творчого застосування набутих природничих знань і способів діяльності в змінених ситуаціях;

- досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу і природи, до різноманітних видів діяльності, зокрема природоохоронної.

У процесі навчання природознавства застосовуються різні види контролю: поточний,  тематичний, семестровий та річний.

Поточний контроль здійснюється на різних етапах оволодіння учнями змістом теми. Основна його функція – навчально-коригуюча. Цей вид контролю доцільний на етапі засвоєння нових знань та умінь. Він дозволяє своєчасно виявити помилки, усунути їх причини.

Поточний контроль спрямований на визначення якості і рівнів засвоєння навчального змісту.

Оцінювання відбувається за допомогою усного або письмового опитування (згідно з наказом Міністерства освіти і науки від  21.08. 2013              №  1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти») відповідно до вимог навчальної програми за результатами бесід, спостережень, практичних робіт, дослідів, проектів, тестових і творчих завдань, дидактичних ігор тощо.

Рівень навчальних досягнень учня/учениці	Бали	Характеристика навчальних досягнень учня/учениці
	1	Учень/учениця відтворює окремі факти та елементарні уявлення не усвідомлюючи їх суті. Спостерігає за виконанням практичних робіт, але не може пояснити сутність виконання кожної з її частин.
Початковий	2	Учень/учениця відтворює незначну частину навчального матеріалу на рівні копіювання зразка, має елементарні уявлення лише за допоміжними запитаннями вчителя, допускаючи неточності і помилки, частково розуміючи відтворене. Спостерігає за виконанням практичних робіт, повторює висновки про результати спостережень зі значними помилками, не усвідомлюючи їх суті.
	3	Учень/учениця відтворює незначну частину навчального матеріалу; за допомогою вчителя виконує елементарні завдання, потребує детального кількаразового пояснення їх виконання. Практичні роботи виконує зі значною допомогою вчителя; спостерігає за дослідами, які проводить вчитель, але не може їх пояснити; може назвати окремі норми екологічної поведінки в місцевому природному середовищі; включається в роботу малої групи співробітництва, але не виявляє ініціативи і виконує роботу лише за зразком.
Середній ІІ рівень – середній	4	Учень/учениця відтворює частину навчального матеріалу у формі понять за допомогою вчителя, віддає перевагу конкретному перелічуванню тіл, явищ, їх ознак; має утруднення встановлювати зв’язки й залежності між тілами і явищами природи, спрогнозувати результат діяльності людини та її вплив на природу. Під час практичної роботи може повторити за зразком певну операцію, дію; виконує елементарні завдання.
	5	Учень/учениця за допомогою вчителя відтворює основний навчальний матеріал, дає визначення понять, допускаючи помилки й неточності, за допомогою вчителя встановлює нескладні зв’язки між природними тілами; виявляє істотні й неістотні ознаки об’єктів, але має утруднення аналізувати об’єкти у логічній послідовності; порівнює природні тіла і явища за однією ознакою та за навідними запитаннями вчителя. Під час виконання практичних робіт виконує прості досліди за детальною інструкцією вчителя, уміє копіювати зразок виконання певної навчальної дії.
	6	Учень /учениця будує відповідь у засвоєній послідовності; виконує дії за зразком у подібній ситуації; відповіді доповнює й уточнює за навідними запитаннями вчителя, ілюструє її прикладами з підручника, зошита з друкованою основою, з дидактичних матеріалів; порівнює природні об'єкти не менш, ніж за 2 вказаними ознаками. Практичні роботи виконує за зразком або алгоритмом (планом) наданим вчителем; за вказівкою визначає та виконує завдання у малій групі співробітництва.
ІІІ рівень – достатній	7	Учень/учениця відтворює зміст природничих понять, називає їх істотні та неістотні ознаки, уміє наводити приклади з підручника на підтвердження певних думок, стисло переказує доступний за обсягом текст природничого характеру; порівнює природні об'єкти не менш, ніж за 3 вказаними ознаками; робить спроби висловлювати власні судження. Практичні роботи проводить самостійно, користуючись планами, інструкціями, складеними за допомогою вчителя; частково контролює і оцінює власні навчальні дії.
	8	Учень/учениця достатньо повно відтворює навчальний матеріал і застосовує його у стандартних ситуаціях; володіє способами діяльності за певним алгоритмом; відповідає на питання логічно, але з окремими неточностями; знаходить значення зазначених термінів у довідковій літературі; знаходить і систематизує інформацію за двома і більше заданими джерелами. Практичні роботи, дослідження та спостереження виконує за інструкцією з незначною допомогою вчителя і правильно робить часткові висновки про результати і способи виконання робіт; оцінює конкретні приклади поведінки у природі, власну діяльність.
	9	Учень/учениця володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в стандартних та частково змінених ситуаціях; може спланувати дії для здійснення пошукової діяльності; знаходить необхідну інформацію в додаткових джерелах інформації; обговорює отриману інформацію, застосовує отримані знання в повсякденній діяльності; проводить самооцінку рівня власних навчальних досягнень за запропонованим зразком. Самостійні і практичні роботи виконує під опосередкованим керівництвом. Називає основні етапи виконання дослідів і практичних робіт та знає основні прилади, їх призначення.
ІV рівень – високий	10	Учень/учениця володіє системою природничих понять у межах, визначених навчальними програмами, встановлює як внутрішньопонятійні, так і міжпонятійні зв’язки; вміє розпізнавати тіла і явища природи, які охоплюються засвоєними поняттями різного рівня узагальнення; порівнює природні об'єкти не менш ніж за 3­4 ознаками; відповідь аргументує, використовуючи приклади із життя, опираючись на власний досвід; вміє користуватися найпростішими вимірювальними приладами, використовувати карту, застосовувати знання для пояснення та оцінки різноманітних процесів і явищ; планує власну навчальну діяльність з предмета, навчально­дослідних або іншого типу завдань, користується картографічною інформацією.
	11	Учень /учениця має гнучкі знання в межах вимог навчальної програми, вміє застосовувати набуті навички за аналогією і в нових нестандартних ситуаціях; здатен і готовий використовувати отримані знання та вміння в повсякденному житті; фіксує основний зміст навчального тексту у вигляді плану; заповнює запропоновані таблиці; використовує додаткові джерела інформації при вирішенні навчальних завдань; самостійно виконує практичні, творчі завдання, спостереження і дослідження; працює з атласом і контурною картою; виступає перед класом; оцінює власний внесок у діяльність малої групи співробітництва.
	12	Учень/учениця має системні, міцні знання про різноманіття тіл, речовин та явищ природи і їх найпростіші класифікації; методи (визначені програмою) вивчення природи; усвідомлено використовує їх у стандартних та нестандартних ситуаціях; використовує природничо­наукову лексику у власних усних повідомленнях із застосуванням ілюстративного матеріалу і в письмових розповідях; виступах перед класом; організовує роботу в групі; бере участь у роботі малої групи співробітництва відповідно до зазначеної ролі; описує власні спостереження або досліди, розрізняє в них мету, умови проведення роботи і отримані результати; використовує набуті знання, уміння та навички в практичній діяльності та в повсякденному житті.

Усна пepeвірка дозволяє вчителевi перевiрити не лише знання, якими володiють учні, а й умiння будувати вiдповiдь у логiчнiй послiдовностi, їхнiй словниковий запас, темп вiдповiдей, а також розвивати зв'язне мовлення, логiчне мислення та iншi пiзнавальнi процеси. Вона дозволяє одразу коригувати одержанi вiдповiдi, спонукати учнiв до усвiдомлення помилок i причин їх виникнення, до виправлення допущених помилок i засвоєння досвiду аналiзувати й оцiнювати свою дiяльність й дiяльність iнших учнiв.

Для усної перевірки застосовують завдання типу: пригадай, прочитай, розкажи, вибери тощо, для письмової – продовж речення, встав пропущені слова, напиши, підпиши, познач, з’єднай, допиши тощо.

Усна перевірка потребує багато часу, обмежує можливість охопити перевіркою на уроці значну частину учнів класу. Тому доцільно застосовувати як усну, так і письмову перевірку знань.

Письмова перевірка здійснюється шляхом виконання завдань різного характеру. Здебільшого – це репродуктивні, продуктивні, відкриті (життєві, компетентнісно-орієнтовані) та інтегровані завдання. Письмова перевірка охоплює й графічні завдання (доповни схему, склади схему, склади таблицю тощо).

Письмові завдання спрямовані на вiдтворення, пояснення, доведення, обґрунтування, застосування знань. За змiстом вони є засобом перевiрки рiвня засвоєння фактичного матерiалу, сутності елементiв природознавчих знань, певних взаємозв'язкiв i залежностей у природi.

Письмові завдання мають бути невеликими за обсягом, а відповіді на них – стислими. Тому вважається за доцільне запроваджувати короткочасні письмові самостійні роботи (15-20 хв).

Тематичний контроль передбачає перевірку й оцінювання навчальних досягнень учнів з однієї або декількох програмових тем. Його мета – виявити й оцінити якість засвоєння системи природознавчих понять, істотних зв'язків і співвідношень між ними, уміння учнів оперувати знаннями в певних видах практичної і навчально-пізнавальної діяльності.

Наприкінці вивчення програмової теми (кількох невеликих за обсягом тем) рекомендуємо проводити контрольну роботу, яка складається із завдань різного рівня складності.

Звертаємо увагу, що тематична оцінка виставляється з урахуванням усіх поточних оцінок.

Оцінювання за семестр здійснюється з урахуванням тематичних оцінок. Підсумкова оцінка за рік виставляється на основі семестрових.

Директор департаменту

загальної середньої та дошкільної освіти                                     О. В. Єресько

Значение неудач и поражений для детей

Прочитати обовязково!!!

Поради батькам. Якщо дитину ображають

Чи потрібно вчити дитину давати «здачі»...

 
Частенько діти обзиваються і задираються, щоб побачити реакцію іншого. Чи вони хочуть запросити до гри, але не знають як. І чим яскравіше дитина реагує на витівки в його адресу, тим більше до нього лізуть: цікаво ж! Людина злиться, не уміє впоратися з гнівом - на нім і зриваються, хоча ніби битися ніхто і не планував. 

Тоді, можливо, ефективний інший варіант - відхід? Піти у відповідь на обзивання, просто "не звертати уваги на кривдників", не підкріплювати їх реакції? Чи, як тепер часто радять, звести все до жарту, відмовитися/домовитися і навіть. (вищий пілотаж!) розповісти про свої почуття і попросити іншим разом так не робити?

Правильно. Справа не в самих діях, а в тому, що за ними стоїть : почуття, надії, установки. Якщо ми говоримо і навіть робимо все, як нас учать, а відчуваємо невпевненість в собі, то усі наші спроби будуть незграбні, і бажання супротивника продовжувати "доводити" тільки посилиться. Але якщо людина діє так, ніби вчинки іншого його не зачепили, якщо він упевнений в собі, може нешкідливо пожартувати або використати дитячу відмовку, то наступного разу сцена навряд чи повториться.

Тепер батькам неважко здогадатися, що робити, якщо дитину задирають або обзивають в школі, на вулиці. Потрібно допомагати йому зміцнювати віру в себе, підтримувати його гідність і самоповагу. Праця повсякденна, копітка, але ефективніша, ніж прості поради: бий або відійди убік.Поради для батьків
1.Навчіть дитину, що неприпустимо влаштовувати провокації по відношенню до інших дітей. Учіть ставитись до інших так, як би дитина хотіла, щоб ставились до нього.
2. Навчіть дитину, як можна вступати в контакт з дітьми, в що можна пограти на перервах-тоді дитині не потрібно буде застосовувати  агресивні прийоми, щоб познайомитися.
3. Важливо облаштувати в класі зону з розвиваючими іграми - тоді у дітей буде, чим зайнятися н   -відповідно менше приводів для неконструктиву.

4. Не транслюйте дитині установку, що потрібно відразу ж давати здачу, учить його у разі провокації вирішувати ситуацію мирними способами.
5. Навчіть дитину у разі провокації спокійно обговорити ситуацію з кривдником, висловити свої почуття ("мені неприємно, так більше не роби"), пожартувати, "убити" поглядом, десь не звернути увагу, а десь звернутися по допомогу до учителя і батьків.
6. Важливо навчити дитину при провокаціях зберігати упевненість в собі і не пускатися в сльози, не починати заводитися, не опускати погляду - упевнена позиція - це те, що менше всього чекає від нас кривдник. Збереження упевненості конфлікті - цеважлива передумова і успішного його рішення, і як запорука того, щоб в майбутньому "не полізли".

7. Гумор - один з кращих засобів реагування на конфлікти, нестандартні способи реагування і відмовки дозволяють обеззброїти кривдника. Тут доцільно навчити дитину декільком черговим відмовкам, які можна використати : "Я на не бував, в обзивалки не грав »,« А у нас що турнір з смикання за волосся або по відбиранню іграшок? Я в ньому не беру участь »,« Спасибі за масаж »,« Моя твоя не розуміти »,

« Мені подобається твоє нове ім'я »(при обзивання).

8. Учіть дитину, що не можна зривати злість на інших людях, для цього можна висловити її інакше - порвати папір, вмитися, намалювати злий картинку, порвати її, глибоко подихати, порахувати до 10.

9. Батьки, які виховують хлопчиків, часто вважають бійку нормальним способом спілкування хлопчиків і спеціально заохочують, щоб він бився і давав здачу. Важливо, щоб незалежно від статі у дитини була установка на мирне вирішення конфліктів і неприпустимість провокацій.

10. Самим батькам важливо не показувати неконструктивізм в спілкуванні між мамою і татом, а також не використовувати агресивні способи по відношенню до дитини, зривати злість на дитині, легко заводитися, інакше він зрозуміє, що агресивні способи - це нормально.

11. Батькам важливо показувати дитині приклад грамотного вирішення конфліктів, конструктивного спілкування та впевненості - тоді вона буде засвоювати хороші зразки

12. Якщо дитина скаржиться, що її ображають, то доцільно сходити поспілкуватися в школу з учителем, а також з батьками кривдника, а потім поспілкуватися вчотирьох - батьки і діти.

13. Шкільний психолог завжди готовий допомогти у вирішенні конфліктів та допомоги дітям в оволодінні навичками конструктивної поведінки та спілкування.

14. У конфлікті важливо зрозуміти причину конфліктів і на підставі цього його вирішувати.

15. Часто буває, що батьки усуваються від допомоги дітям у вирішенні конфліктів, навіть коли просять, за принципом, ви самі розбирайтеся, але у дитини невеликий арсенал досвіду розв'язання конфліктів та допомога йому найчастіше необхідна).

16. У конфліктах, що виникають у дітей, важливо діяти за принципом "Довіряй, але перевіряй" - є категорія дітей, яка перша провокує конфлікт, але потім звинувачує у всьому іншу сторону.   

17. Один з найефективніших способів навчання навичкам вирішення конфліктів -це програвання з дитиною реальних конфліктних ситуацій, де дитина повинна виступити в ролі кривдника або "жертви" -як вчинити, якщо обізвали, смикнули за косу, поставили підніжку, ткнули в спину тощо Саме програвання ситуацій дозволяє на практиці відпрацювати вміння, бо тільки розмови про способи вирішення часто не призводять до потрібного результату.

Перегляньте сайти для Вас

http://mama-tato.com.ua/-МамаТато

http://maluk.in.ua/ - Малюк

http://petryk.com.ua/ - Петрик

http://www.krok.org.ua - КРОК

http://www.maljavka.com/ - Малявка

http://miymalyuk.com.ua/ - Мій малюк 

Для батьків. Є над чим подумати.

Отсутствие мотивации к обучению - 10 ошибок родителей

Статьи / Семейная психология

Половина людей сдаются на пути к своей цели, потому что им никто не сказал: «Я верю в тебя, у тебя все получится!» Многие родители, у которых есть дети школьного и дошкольного возраста, сталкиваются с проблемой отсутствия мотивации к учебе у ребенка. Как же сформировать у школьника желание учиться? Как сделать так, чтобы у него не пропадал внутренний стимул познавать новое, вне зависимости от того, сколько усилий надо будет для этого приложить? Как сформировать мотивацию к обучению у школьника, который считает, что учиться в школе скучно? В этой статье мы постараемся разобраться, что такое мотивация, почему происходит ее снижение и потеря у школьников, как формируется и работает мотивация к обучению, и что вы можете сделать, чтобы ребенок начал испытывать удовольствие от процесса обучения и повысил успеваемость в школе. Одна из основных проблем современной педагогики – отсутствие желания и интереса детей учиться, получать знания. У одних детей мотивация у к учебному процессу исчезает, не успев появиться, у других – по разным причинам утрачивается со временем. Почему это происходит, кто виноват и в чем причины давайте разберемся вместе. В интернете, да и книжных магазинах имеется большое разнообразие на эту тему, да и у каждого родителя есть свое мнение по этому поводу. Однако вопрос остается актуальным и по сей день во многих семьях. Некоторые родители предлагают ставить в пример сегодняшних успешных людей, олигархов, пугают работой дворником и грузчиком, а кто-то уверен, что интерес ребенка к обучению зависит от учителей и психологов, тем самым перекладывая с себя ответственность на плечи школы. Другие же предлагают радикальные способы решения этого вопроса: наказывать за плохие оценки, лишать компьютера, планшетов, телефона, прогулок, общения с друзьями и вкусностей за каждую оценку ниже 4, среди таких родителей встречаются и те, кто прибегает к старым проверенным методам, как ремень и скалка. Оправданность таких методов формирования мотивации к обучению у школьника мы сейчас разбирать не будем. Мнений много, и как говориться каждый имеет право на это мнение. Но цель данной статьи предложить всем родителям взглянуть на вопрос мотивации к обучению у школьника с других сторон. Мотивация с точки зрения науки. Для начала разберем истоки происхождения термина «мотивация». Произошло это слово от английского «movere» - «двигать». Другими словами, мотивация – это то, что двигает человеком, заставляет его с завидным упорством и настойчивостью выполнять то или иное задание и идти к поставленной цели. Мотивированный человек легко достигает интеллектуальных, спортивных и творческих успехов. Мотивация к обучению запрограммирована в нас от природы: полученное знание или овладение новым умением вознаграждается выплеском гормонов счастья. Обучение можно даже превратить в одержимость, поэтому очень важна правильная дозировка стимуляции. Если ребенок не знает точно, сможет ли он сделать задание, и, тем не менее, справляется с работой, степень ощущения успеха наивысшая. И, конечно же, мотивация к обучению у школьника становится очень сильной. А вот если ожидаемого вознаграждения или похвалы не следует или предъявляются завышенные требования, система вознаграждения лопается. То же самое происходит, если успех становится чем-то само собой разумеющимся. И в этом случае сформировать у школьника желание учиться будет практически невозможно. Наверное, вы замечали это явление у своего ребенка: первый раз, сумев правильно разложить картинки, кубики или конструктор он был очень горд собой, а на четвертый - пятый раз, оставался, совершенно спокоен. Это и есть мотивация к обучению с научной точки зрения. И зарождается она совсем не в школе, а гораздо раньше - еще в младенческом возрасте в домашних условиях. Именно родители развивают в ребенке желание постигать новое и формируют у него желание учиться. Многие из нас при воспитании детей выбирают разные способы усиления мотивации к познанию. У каждого из этих способов в зависимости от стиля воспитания разные результаты, в каждом из них есть положительные и отрицательные стороны но, самое главное, это стимулирует нас родителей к самосовершенствованию в течение всей жизни. Психологический аспект, открывающий завесу таинственности в вопросах выстраивания мотивационной линии у детей. Итогом формирования мотивации к обучению является школьная успеваемость. Но для многих школьников и их родителей время, отведенное для выполнения домашних заданий, становится ежедневным испытанием терпения. Родителям приходится много раз призывать ребенка сесть за уроки. Вместо того чтобы делать уроки, ученик смотрит в окно, рисует маленьких человечков в тетрадке или грызет карандаш, либо его невозможно оторвать от телевизора или компьютера. Родители теряют терпение, и – слово за слово – разгорается скандал. Ребенок не получает удовольствия от учебы, находясь под постоянным давлением взрослых и, как следствие, полностью теряет интерес и желание учиться. Родителям все сложнее находить доводы для усиления мотивации к обучению, ведь в понимании ребенка утверждается уверенность: школа - это каторга. Подобное происходит со многими детьми, и дело тут не в недостатке способностей… Школьные успехи и неудачи – это не показатель исключительно умственного развития и способностей школьника. Школьная успеваемость, скорее, это сумма умений, навыков, знаний и желания учиться. Ребенку, не заинтересованному в обучении, очень сложно получить знания и суметь их применить на практике. Отсутствие мотивации к обучению часто ведет к стойкой неуспеваемости и интеллектуальной пассивности. Неуспеваемость, в свою очередь, ведет к отклонениям в поведении. Ежегодно у большинства учащихся стремление к достижениям в учебе и мотивация к обучению снижается. Причем если раньше в такую категорию детей попадали, в основном, подростки – в связи с переходным периодом – то теперь неуклонно снижается мотивация к обучению даже у малышей в начальной школе. С чего все начинается? Ошибка родителей №1. Родитель полагает, что ребенок готов к обучению в школе, потому, что он много знает для своего возраста. Но интеллектуальная готовность – это не синоним готовности психологической, которая определяется уровнем развития произвольного поведения, то есть умением ребенка подчиняться определенным правилам и делать не то, что ему хочется в данный момент, а то, что делать необходимо. Здесь важно развивать у ребенка умение преодолевать себя: приучать ребенка делать не только то, что ему нравится, но и то, что не нравится, но необходимо. И это задача еще дошкольного возраста. Ошибка родителей №2. Ребенка рано отдают в школу. Нельзя сбрасывать со счетов биологическое созревание (костный и зубной биологический возраст). Биологически несозревшего ребенка лучше в школу не отдавать, т.к. у него не сформирована рука. Проверить сформирована ли рука можно следующим образом: попросить ребенка ставить точки в клеточки. В норме ребенок проставляет 70 точек за 1 минуту. Если результат ниже, то вполне возможно, что рука еще не окостенела. Что касается зубов, к моменту поступления ребенка в школу у него должны смениться 4 передних зуба: 2 внизу и 2 вверху. Таким образом, биологическая неготовность ребенка к школе ведет, как правило, к тяжелой школьной адаптации (ребенок быстро устает и не справляется), а это вероятность того, что ребенок начинает тихо ненавидеть школу. Ошибка родителей №3. Дети не посещают детский сад. Отсутствие контакта со сверстниками ведет к отсутствию произвольного поведения, когда ребенок вынужден, чтобы играть с другими, соблюдать правила, даже, если ему не очень хочется, считаться с чужим мнением и желанием, жить в коллективе. Ошибка родителей №4. Неблагополучие в семье: ребенок, привыкший к высокому эмоциональному отрицательному накалу во время переживаний по поводу своей семьи, как правило, уже просто не реагирует на проблемы по поводу учебы и отметок – у него просто не хватает на это энергии. Ошибка родителей №5. Отсутствие четкой организации жизни ребенка, несоблюдение режима дня, безнадзорность в быту – дети, которые организованы помимо школы, т.е. посещают какие-то интересные для них занятия, как правило, несмотря на нагрузку, более мотивированы на учебу. Ошибка родителей №6. Нарушение единства требований к ребенку со стороны родителей (всегда есть лазейка для ребенка что-то сделать не так, как надо, «столкнуть родителей лбами», пожаловаться бабушке и дедушке на родителей) Ошибка родителей №7. Неправильные методы воспитания: подавление личности, угрозы, физические наказания или, наоборот, заласкивания, чрезмерная опека. Ошибка родителей №8. Завышенные требования без учета объективных возможностей ребенка; усмотрение злого умысла, лени, в то время, как могут быть объективные причины для этих проявлений (соматическое состояние, психологические особенности, особенности умственного развития и пр.) Ошибка родителей №9. «Убивание» мотивации к обучению путем высмеивания, некорректных высказываний, сравнения с другими детьми, «загон» ребенка в ситуацию неуспеха, неудачи и пр. Проецирование своих ожиданий на дочку или сына — это, наверное, самая распространенная ошибка родителя, не всегда даже осознаваемая. Ошибка родителей №10. Родители верят в то, что дети должны разделять интересы, которые были у них в детстве, и порой не допускают даже мысли о том, что их ребенку это может быть совсем не интересно. Давление родителей может быть тем сильнее, чем меньше им самим удалось реализоваться в интересующих их областях. Формирование побуждения к действию. Как это сделать на практике? Это означает не просто заложить в голову ребенка готовую цель и мотивы, а создать такие условия, такую обстановку, в которых ему самому захочется учиться. 1) Выяснить, что является причиной низкой мотивации: неумение учиться или ошибки воспитательного характера. Взрослые часто говорят детям о том, что «не будешь учиться – станешь дворником». Такая далекая перспектива никак не влияет на мотивацию к обучению. Ребенка интересует ближайшая перспектива. Но ему трудно, он не справляется. Трудности в учебе формируют нежелание учиться у тех, кого родители не приучили их преодолевать. Как правило, такие дети не любят учиться. Причиной отсутствия мотивации может быть и прошлый неудачный опыт (два раза не получилось, третий раз не буду и пытаться). Родителям необходимо учить ребенка «не сдаваться», а продолжать стремиться к результату, верить в себя и свои силы и тогда результат не заставит себя ждать. 2) Применять в соответствии с причиной коррекционные меры: учить ребенка учиться, если не сформированы навыки учебной деятельности и произвольного поведения, или и исправлять свои воспитательные ошибки, а для начала их необходимо просто увидеть и признаться себе, что «я делаю что-то не так». 3) В процессе учебы, пока у ребенка не сформирована произвольность поведения, для ребенка важно, чтобы родители контролировали процесс обучения и учитывали индивидуальные особенности ребенка: когда ему лучше сесть за уроки, какие уроки делать в первую очередь, когда делать паузы и пр. Вообще-то это про начальную школу, а по правде про первый класс. Но, если и в среднем звене ребенок не сформировал у себя навыки учебной деятельности, то важно вернуться к первому классу и пройти снова весь путь формирования учебных навыков, просто это окажется быстрее, чем в первом классе. Иногда ребенок не умеет работать с текстом – учите выделять главную мысль, пересказывать и т.п. Иногда ребенок не может сесть за уроки вовремя – приучайте к самоконтролю. 4) Важно создавать для ребенка зону ближайшего развития, а не делать за ребенка то, что он может (хотя и с трудом) сделать сам. Например, не надо показывать, как решать задачу, решая ее вместо ребенка, а лучше создать такую ситуацию, когда хотя бы часть задачи ребенок делает сам. «Ты старался, молодец. Но ты допустил две ошибки. Найди их». Процесс более длительный, но более правильный. При этом, зачастую такой ребенок (вместо которого задание выполняют родители) вовсю манипулирует родителем, а родитель и не подозревает об этом. («Мама, только ты можешь так доходчиво мне объяснить и показать, как решать такую задачу, никто другой не может, даже учительница» - манипуляция чистой воды). 5) Очень важный момент – оценивание сделанной работы родителем и учителем. Родитель может оценить работу «Молодец, хорошо!» (сравнивая сегодняшние результаты ребенка со вчерашними), а учитель, сравнив результаты ребенка с классом, оценит это как «плохо». Для избежание таких случаев, важно иметь постоянный контакт со школой и интересоваться требованиями, предъявляемыми к учащимся. В противном случае в сознании ребенка создается образ врага – учителя (родитель хороший – хвалит, учитель плохой – ругает). А это порождает отвращение к школе, нежелание учиться. 6) Согласно результатам исследований, мотивация успеха (и как следствие, высокая учебная мотивация) формируется у детей в тех семьях, где им оказывали помощь при повышении требований, относились к ним с теплотой, любовью и пониманием. А в тех семьях, где присутствовал жесткий надзор либо безразличие, у ребенка формировался не мотив достижения успеха, а мотив избегания неудачи, что напрямую ведет к низкой учебной мотивации. 7) Очень важным моментом в учебной мотивации является адекватная самооценка ребенка. Дети с заниженной самооценкой недооценивают свои возможности и снижают учебную мотивацию, дети с завышенной самооценкой адекватно не видят границы своих способностей, не привыкли видеть и признавать своих ошибок. Поэтому, очень важно – адекватность самооценки ребенка в отношении учебного процесса, в том числе. Важно помнить, что в жизни есть много значимого, помимо академической успеваемости – можно прожить со средними знаниями и быть личностью. Куда хуже, когда нет позитивного самовосприятия – самооценка занижена, нет чувства уверенности в себе, уважения к себе как к личности – попробуйте с таким багажом выжить и добиться жизненного успеха. 8) Важно поощрять ребенка за хорошую учебу. Материальное поощрение (деньги за хороши отметки) часто приводит к добыванию хорошей отметки любыми способами. Хотя для американцев платить за учебу – явление вполне нормальное, привычное и часто используемое. Но это палка о двух концах: где гарантия, что спустя какое-то время ребенок будет брать в руки книги только за деньги. Поэтому вопрос материального поощрения детей за хорошую учебу – это тот вопрос, который каждый родитель должен решить для себя самостоятельно. А вот поощрять детей за хорошую учебу совместными походами (в цирк, на каток, в боулинг и т.п.) вполне приемлемо, кроме того попутно родителями решается еще одна важная задача: интересное общение со своим ребенком, удовлетворение потребности ребенка быть частью семейной системы. 9) В деле повышения интереса ребенка к учебному процессу очень важен контакт с ребенком и доверительная атмосфера. Важно объяснить ребенку, что процесс формирования умения учиться процесс длительный, но необходимый. Для подростка важно «не пилить», не наказывать, не сулить наград. Нужен контроль – помощь, а не контроль-давление. Для подростка важно поднимать тему профессионального определения. 10) Не ожидайте немедленных успехов – снимите по этому поводу «розовые очки». Могут быть падения, «топтание» на месте. Но если вы будете последовательно и систематически работать над вопросом повышения учебной мотивации своего ребенка, то непременно будет взлет. 11) Очень важен в учебной деятельности и формировании у школьника желания учиться навык самоконтроля. Ведь не секрет, что многие ошибки у детей возникают из-за невнимательности. И если ребенок научился проверять себя после того или иного вида деятельности, количество ошибок резко сокращается – а если ошибок меньше, то и мотивации к новым достижениям становится больше. Поиграйте вместе ребенком в игры, где он педагог и проверяет ваше задание. Ребенок должен знать, как проверить правильность математических вычислений, как искать по словарю написание слова, как узнать, запомнил ли содержание параграфа. Именно в учении начинают складываться многие деловые качества ребенка, которые затем ярко проявляются в подростковом возрасте, и от которых зависит мотивация достижения успехов. В этот момент очень важно, чтобы родители не дергали, не понукали свое чадо, не раздражались. В противном случае сформировать у школьника желание учиться у Вас не получится. 12) Также очень важным моментом является то, верит ребенок в свои успехи или нет. Учитель и родители должны постоянно поддерживать веру ребенка в свои силы, причем, чем ниже самооценка и уровень притязаний ребенка, тем более сильной должна быть поддержка со стороны тех, кто занимается его воспитанием детей. Ведь если ребенка, который и так чувствует свою слабость, еще и понукать - Вы не только не сможете сформировать у него мотивацию к обучению, но и уничтожите весь интерес к учебе, который у него был. 13) Если Ваш ребенок предполагал, что усвоил учебный материал, а оценка низкая, то нужно разобраться, что произошло на самом деле. Возможно, он действительно все понял, но перенервничал на контрольной, или, например, плохо себя чувствовал, а возможно, опять же, оценка учителя была неадекватной. Самое главное – это научить Вашего ребенка формировать адекватную самооценку, а для этого, в первую очередь, Вы сами должны стараться оценивать его результаты, основываясь не только на оценке учителя, а исходя из его ожиданий, ощущений и его целей. 14) Очень важный период в жизни школьника переход в среднее звено. Появляются новые предметы, учителя и обязанности, сильно возрастает нагрузка. Научитесь слушать ребенка и вникать в его проблемы. В этом возрасте он особенно нуждается в вашей помощи. Выучить все, что задают в школе, практически невозможно. Именно поэтому пропадает интерес к учебе. Научите школьника правильно планировать время и распределять нагрузку, это поможет и в дальнейшей жизни. 15) Сдача ЕНТ – головная боль старших школьников, их родителей и учителей. Мотивации уже не требуется, к 16 годам подростки примерно представляют себе, чего хотят добиться в жизни и что для этого надо сделать. Ваша задача – помочь определиться с выбором, сконцентрировать внимание на главном и найти оптимальный вариант решения проблемы. Поговорите с ребенком, выясните, какие курсы лучше посещать. Уважайте его выбор, даже если он не совпадает с вашим, не подавляйте его инициативу и зарождающийся интерес к ответственности за свой выбор. Надеюсь, что каждый заинтересованный родитель и педагог, поняв механизмы и применив на практике полученную информацию, сможет сформировать у школьника желание учиться. Ведь только имея мотивацию к обучению и развитию, ребенок сможет вырасти целеустремленным человеком, способным на ответственные решения. Сколько бы вы не объясняли, что учится он для себя, в расчете на будущее, вряд ли это дойдет до сознания ребенка. Запомните, маленькие дети учатся для вас, ради вашей похвалы и признательности. Не надоедайте ему нотациями, а сделайте ставку на любознательность. Тогда и учеба станет для него радостным открытием, и круг интересов постепенно расширится. Помните, что Ваш ребенок – это личность, ничего не должная Вам, но до какого-то момента зависящая от Вас и нуждающаяся в Вашей поддержке и в Вашем признании ее как самодостаточной. Список литературы: 1. Божович Л.И. Изучение мотивации поведения детей и подростков / Под ред. Л.И.Божович и Л.В.Благонадежной. М., 1972. 2. Маркова А.К. Формирование интереса к учению у учащихся. , 2000, 175 с. 3. Каменская Е.Н. Основы психологии, Ростов н/Д, Феникс, 2003, 155 с.

Габбасова Анаргуль Абишевна

Як навчити читати дитину швидко та не вимушено

Корисні поради баькам

https://docs.google.com/document/d/1CjsddwTt1E9VMHD5v1nVkKyvP2pViSXfaSun7SLPKE0/pub

Значення і завдання першого тижня дитини в школі

https://docs.google.com/document/d/1POlp-saBDIZjxTPOk5JyjHWTjP2p0LypNxWOmQ0y8jM/pub

Советы опытных педагогов школ родителям

 В своей работе педагогам приходиться иметь дело с огромным количеством совершенно разных родителей. Несомненно, большинство из них проделывают серьезную работу по воспитанию своих детей. Но все же есть часть родителей, которые делают учителей несчастными. В этой статье представлены советы опытных педагогов, которым, по их мнению, должны следовать абсолютно все родители.

 Совет 1. Оказывайте учителю поддержку. Любой учитель скажет, что если родители проявляют готовность помогать учителю и поддерживать его, то вместе они легче справляются со всеми проблемами, которые возникают на протяжении учебного года. Учителя тоже люди, и иногда они могут совершать ошибки. Однако, несмотря ни на что, большинство педагогов – это преданные своему делу профессионалы, которые посвящают работе все свое время. Конечно, не нужно думать, что не существует плохих учителей, но большинство из них исключительно квалифицированные работники. Если у вашего ребенка неумелый, непрофессиональный учитель, не судите по нему обо всех преподавателях, которые были, есть и будут в жизни ребенка, лучше выскажите свои опасения по поводу квалификации данного педагога директору школы. Если у вашего ребенка отличный учитель, постарайтесь, чтобы он знал о вашем уважении, а также поделитесь своим мнением с администрацией школы. Выразите свою поддержку не только учителю, но и школе в целом.

 Совет 2. Становитесь и оставайтесь вовлеченными в учебный процесс. Одна из самых неприятных тенденций в школах – это снижение уровня участия родителей в образовании детей по мере их взросления. Это чрезвычайно обескураживающий факт, потому дети любого возраста пребывают в выигрышном положении именно тогда, когда их родители остаются вовлеченными в процесс обучения. Хотя, действительно, первые несколько лет школы, возможно, и самые важные, остальные годы обучения также очень значимы. Дети умны и интуитивны. Когда они видят, что родители принимают меньше участия в их образовании, то получают определенный (неверный) посыл. При этом большинство детей вслед за родителями также снижают свой интерес к учебе. Это печальная реальность, но в средних и старших класса действительно на многие родительские собрания приходит мало родителей. Причем приходят в основном те родители, которым, по мнению учителей, делать это вообще не обязательно, однако взаимосвязь академического успеха ребенка и своего участия в его образовании они не подвергают сомнению. Все родители должны знать, что происходит в повседневной школьной жизни их ребенка. Вот что им необходимо делать ежедневно: Спрашивать у ребенка, как прошел его школьный день. Заводить разговор о том, что нового он узнал, с кем дружит, что ел на обед и т. д. Следить за тем, чтобы у ребенка было установленное время на выполнение домашнего задания. Отвечать на все его вопросы и помогать ему при необходимости. Читать все записки/замечания, которые пишет учитель. Записи учителя – это основная форма общения между учителем и родителями. Ищите их и читайте, чтобы оставаться в курсе происходящих событий. Немедленно связаться с учителем, если есть какие-либо опасения. Ценить образование вашего ребенка и ежедневно рассказывать ему о важности обучения. Это, пожалуй, наиболее ценная помощь родителей в образовании детей. Те дети, которые ценят процесс обучения и образование в целом, чаще добиваются успеха, а те, кто не ценит, зачастую терпят неудачи. 

Совет 3. Не говорите плохо об учителе в присутствии ребенка. Ничто так не подрывает авторитет учителя, как дурные отзывы и плохие слова родителей о нем, высказываемые в присутствии детей. Бывают моменты, когда вы недовольны работой учителя, но ваш ребенок никогда не должен об этом знать. Это мешает его образованию. Если вы устно и категорически выражаете неуважение к учителю, ваш ребенок, скорее всего, последует вашему примеру. Держите при себе ваши личное мнение о педагоге и делитесь им только с администрацией школы или самим учителем.

 Совет 4. Доводите до конца свои обещания. Директора школ множество раз сталкиваются с ситуацией, когда ученик нарушает дисциплину, после чего в их кабинет приходят родители и выражают свое полное согласие с учителем и извиняются за поведение своего сына или дочери. Они обещают принять меры и наказать ребенка дома, вне школы. Тем не менее, когда на следующий день учитель разговаривает с учеником, тот говорит, что дома ничего не произошло. Детям нужны режим и дисциплина. Если ребенок нарушает дисциплину, то последствия должны быть как в школе, так и дома. Это показывает ему, что родители и школа – это единомышленники, что ему не удастся избежать последствий плохого поведения. Но, если вы не намерены доводить до конца дисциплинарные меры, то не обещайте этого учителю. Когда вы так поступаете, вы тем самым даете ребенку понять, что он может совершить ошибку, и никакого наказания за этим не последует. Доводите до конца свои обещания.

 Совет 5. Не верьте на слово своему ребенку. Если ваш ребенок пришел домой из школы и сказал, что учитель бросил в него коробку с салфетками, как вы на это отреагируете? Вы сразу решите, что ребенок говорит правду? Вы позвоните директору школы или встретитесь с ним и потребуете, чтобы этого учителя отстранили от уроков? Вы агрессивно предъявите обвинения учителю? Вы позвоните учителю и назначите встречу с ним, на которой спокойно попросите объяснить, что произошло? Если вы выбрали любой пункт, кроме четвертого, то ваш выбор – это худший вид пощечины педагогу. Родители, которые безоговорочно верят обвинениям ребенка в адрес взрослого человека, не прояснив ситуацию, подрывают авторитет этого человека. Хотя вполне вероятно, что ребенок говорит правду, учителю необходимо предоставить право объяснить свою позицию без злобных нападок. Слишком часто в процессе объяснений дети забывают рассказать о важнейших (ключевых) фактах. Они довольно хитры и изворотливы, и если есть возможность доставить учителю неприятности, они сделают это. Родители и учителя, которые чувствуют взаимопонимание и сотрудничают друг с другом, исключают возможность всякого рода предположений и заблуждений, потому что ребенок знает, что это не сойдет ему с рук. 

 Совет 6. Не оправдывайте ребенка. Помогайте педагогам привлекать ребенка к ответственности. Если ваш ребенок совершил проступок, не выручайте его, постоянно оправдываясь. Иногда бывают уважительные причины, но если вы постоянно оправдываете вашего ребенка, то ничем не помогаете ему. Вы не сможете извиняться за него всю жизнь, поэтому не позволяйте ему привыкать к вашим оправданиям. Если ребенок не выполнил домашнюю работу, не нужно звонить учителю и говорить, что это ваша вина, потому что вы брали его на футбол. Если ребенок попал в неприятности за то, что бьет другого ученика, не оправдывайте такое поведение тем, что это просто потому, что старший брат научил его новым приемам. Прочно стойте на позициях дисциплины вместе со школой и преподавайте детям жизненные уроки, которые не дадут им совершить серьезные ошибки в будущем.

Енциклопедії для батьків та дітей

http://potomy.ru/ Проект Потому.ру - це єдина дитяча енциклопедія on-line, яка містить в собі величезну кількість матеріалу дитячої тематики. Це тисячі відповідей на дитячі запитання. Ваш чомучка буде щасливий отримати відповіді на свої численні запитання! Розрахована вона на школярів та малюків. Зокрема, в розділі «Школярам» вміщені відповіді на численні запитання по шкільній програмі. Цей дитячий сайт допоможе батькам і дітям більше дізнатися про те, як все починалося, як винаходилися нові речі, як робилися відкриття, як влаштований людський організм, як живуть інші живі істоти на нашій планеті і ще багато-багато цікавого і незвіданого! Сайт оновлюється щоденно.

http://poznaiko.ru/ - електронна дитяча енциклопедія Poznaiko.ru – дитяча енциклопедія, в якій всі від малого до дорослого знайдуть відповіді на питання енциклопедичного типу: «Хто така Жанна д'Арк?», «Із чого складаються зорі?», «Звідки беруться діти?», «З чого будують будинки?», «Яка тварина найшвидша?», а також безліч інших відповідей на «складні» дитячі питання. Діти, перегортаючи цю електронну енциклопедію, впевняться в тому, що весь матеріал тут викладений в короткому, доступному для дітей вигляді з численними яскравими ілюстраціями. Подорожуючи по сторінках енциклопедії on-line, Ваша дитина знайде відповіді не лише на свої питання, але й розширить свій світогляд чудовими, пізнавальними фактами. 

Енциклопедія Poznaiko.ru побудована за типовими для дитячих «книжкових» енциклопедій розділами: «Вселенная и Земля», «Животный мир», «Изобретения», «История», «Наука», «Страны и народы», «Строительство», «Тело человека», «Транспорт».

http://www.kniga.es/ - Все про все. Відповіді на нескінченні, різноманітні питання, які ми починаємо задавати з раннього дитинства: що і чому? коли і навіщо? звідки взялося і куди поділося? Буде цікава і дітям і дорослим. Розрахована на дітей середнього та старшого шкільного віку - Ресурс рос. мовою.

http://encyclopedia.dljatebja.ru/ - Енциклопедія для дітей та дорослих в запитаннях та відповідях. Розрахована на дітей молодшого та середнього шкільного віку - Ресурс рос. мовою.

http://www.what-this.ru/ - Дитяча енциклопедія «What This» містить багато пізнавальної інформації, яка буде корисна не тільки школярам, а й дорослим. Розрахована на дітей середнього та старшого шкільного віку - Ресурс рос. мовою.

http://elementy.ru/trefil - Унікальна енциклопедія Джеймса Трефа. Містить статті з фізики, математики, астрономії, хімії, природничих наук. Для дітей старшого шкільного віку - Ресурс рос. мовою.

http://allforchildren.ru/why/index1.php -Все для дітей. Чомучка. Відповіді на питання з різних галузей знань: математика, фізика, біологія, природознавство, техніка, мовознавство тощо. Розрахована на дітей молодшого шкільного віку - Ресурс рос. мовою.

http://filin.vn.ua/ - Филин. Ілюстрована енциклопедія тварин. Кольоровий довідник по різноманітному і багатому видами світу тварин нашої планети. Розрахована на дітей середнього і старшого шкільного віку - Ресурс рос. мовою